Діагностика ішемічної хвороби серця

Діагностика ішемічної хвороби серця

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – хронічний патологічний стан, характерний для синдрому коронарної недостатності. Найчастіше розвивається внаслідок атеросклеротичного ураження коронарних артерій, рідше – як ускладненнятромбозу або спазму судин. Через утворення жирових бляшок на стінках артерій, просвіт судин звужується, що призводить до зменшення потоку крові. Прогресуюча ішемічна хвороба серця може призвести до повного блокування кровообігу.

В залежності від особливостей перебігу та ступеня важкості стану пацієнта розрізняють наступні форми захворювання:

  • Безсимптомна ішемія;
  • Аритмія;
  • Стенокардія (прогресуюча або стабільна);
  • Серцева недостатність;
  • Кардіосклероз;
  • Раптова смерть.

Клінічна картина ІХС

На ранніх стадіях розвитку ІХС як і деякі інші хвороби серця проявляється у вигляді певного дискомфорту у загрудинній області, що виникає внаслідок емоційної напруги або фізичного навантаження і поступово зникає після повернення у стан спокою. Підставою для підозри на ІХС та візиту до кардіолога окрім станів, схожих на серцевий напад, також є будь-які неприємні відчуття монотонного характеру в області серця, незалежно від їх інтенсивності, хорошого самопочуття в решту часу та віку людини.

Перебіг хвороби хвилеподібний, з переходом гострої форми у хронічну. На ранніх стадіях розвитку патології у більшості випадків помітний зв’язок нападів з перевантаженнями. З часом хвороба переходить у хронічну форму, напади стаються на фоні навантажень меншої інтенсивності та навіть без видимих причин.

Оскільки симптоми ІХС є неспецифічними, у деяких випадках взагалі не пов’язані з ураженням серця, дуже важливо вчасно розпізнати патологічний процес та максимально убезпечити пацієнта від серйозних проблем зі здоров’ям.

Діагностика ішемічної хвороби серця

Для виявлення патології на ранніх стадіях розвитку кардіологи застосовують скринінгові тести, серед яких :

Електрокардіограма у стані спокою, ЕКГ. По запису електричної активності серцевого м’яза лікар може визначити наявність та ступінь кисневої недостатності, а також оцінити ймовірність серцевого нападу. Проте у багатьох пацієнтів з ураженнями коронарних артерій і діагностовано стенокардією екг в межах норми.

Велоергометрія проводиться при обстеженні пацієнтів з підозрою на ІХС та нормальною ЕКГ у спокої. Велоергометрія відноситься до стрес-тестів і являє собою електрокардіограму, зафіксовану під час дозованого фізичного навантаження. Достовірність методу досягає 70%.

У спірних випадках лікар може призначити обстеження з використанням мічених атомів, або стрес-тест у поєднанні з ультразвуковою кардіграфією. Найточніший діагностичний метод виявлення ІХС - коронографія і катетеризація серця.